“The Uke” – The Greatest Goaltender That Ever Lived is Galician

  • “The Uke” – The Greatest Goaltender That Ever Lived is Galician
  • “The Uke” – The Greatest Goaltender That Ever Lived is Galician
  • “The Uke” – The Greatest Goaltender That Ever Lived is Galician
  • “The Uke” – The Greatest Goaltender That Ever Lived is Galician
  • “The Uke” – The Greatest Goaltender That Ever Lived is Galician
  • “The Uke” – The Greatest Goaltender That Ever Lived is Galician
Issue 131, February 2020.
“The Uke” – The Greatest Goaltender That Ever Lived is Galician
 
Lviv is bidding for the 2030 Winter Olympic Games and while the city isn’t exactly know for its ice hockey chops, did you know that the greatest goaltender that ever lived was Ukrainian? In fact, Terry Sawchuk’s nickname was “The Uke”.
 
When it comes to winter sporting heritage in Ukraine, ice hockey isn’t the first sport that comes to mind. But that doesn’t mean that Ukrainians don’t know how to play – or know how to play it well. Some of the best players of all-time are Ukrainian, like Johnny Bucyk, Mike Bossy, Wayne Gretzky, and Terry Sawchuk. What did they all have in common? They were all born to Ukrainian parents that had fled to Canada as immigrants and picked up hockey as a way to fit in. This includes Galicia’s Sawchuk, aka “The Uke” – the greatest goaltender to ever play.
 
Growing Up Ukrainian in Canada
 
Terry Sawchuk was born to Ukrainian parents in Winnepeg, Canada – a place so cold it’s referred to as “Canadian Siberia”. In fact, if Canada had gulags, you can bet they’d be located in the same general area. Speaking of gulags, it was one of the reasons that so many Ukrainians fled Soviet rule; many of which ended up in Canada, including Louis – Terry Sawchuk’s father. Louis emigrated from Galicia to Canada, married Anne, a second-generation Ukrainian immigrant, and settled in a working class, Ukrainian neighbourhood in Winnipeg. The couple had five children, including Terry. He picked up goaltending after his idol – his older brother Mike. He grew up speaking Ukrainian, eating Ukrainian food, and adapting to the hardships of a working class life in a Ukrainian neighbourhood in “Canadian Siberia”. 
 
Becoming a Legend
 
When Mike, an aspiring goaltender in his own right, died tragically of a heart attack at the age of 17, Terry was determined to take up his brother’s goaltending mantle. It didn’t take long, as Terry had a natural gift for the position. He was so talented, in fact, that the Detroit Red Wings – one of only six professional hockey teams in the world at the time – signed Sawchuk to a junior contact at just 14 years old. It was a wise move. In an era when only six goalies in the world played professional, and Hall of Famers like Jacques Plante, Gump Worsley, and fellow-Ukrainian Johnny Bower, toiled in the minor leagues, ‘The Uke’ cracked the big leagues at just 17 years old. He was simply unbeatable in his first five years, amassing three Stanley Cups, a Rookie of the Year trophy, and three Vezina Trophies for best goaltender in the league. An all-star each of those seasons, he set records that have yet to be broken, including recording a sub 2.00 GAA (average goals allowed per game) each season and a perfect 8-0 record in the 1952 playoffs, which included four shutouts, a .977 save percentage, and not conceding a goal at home the entire playoffs. He also revolutionised the position by introducing the crouch, so that he could see the puck through the legs of the players.
 
“The Uke” on The Big Screen
 
If you want to learn more about Terry Sawchuk, check out the 2019 biographical sports film “Goalie”, or the documentary on Ukrainian hockey legends by Ukrainian filmmaker Volodymyr Mula titled, appropriately, “The Uke” (coming soon).
 
Goalies Take a Beating
 
In those days, teams only carried a single goaltender who was expected to play through injuries. If one were to be injured – a regular occurrence considering goalies played with no face protection – their team was given 10 minutes to “stitch them up”. Sawchuk was famous for playing through a disgusting littany of injuries: 250 stitches – including three to his eyeball (!), 70% loss of function in his right arm due to 60 bone chips being removed from his elbow, a collapsed lung, ruptured discs in his back, two broken noses, a broken foot, a blocked intestine, severed hand tendons, infectious mononucleosis, and a near nervous breakdown. Nothing phased ‘The Uke’ though – he famously checked himself out of a hospital in 1964 to go and shutout the Chicago Blackhawks in a playoff game. By the time he had finished, Sawchuk had rewritten the goaltending record book and held coveted records like most wins and most shutouts. His wins record record stood for 30 years, while his shutout record lasted even longer – for 39 years, until Canada’s Martin Brodeur topped it in 2009. 
 
Greatest Goalie That Ever Lived
 
Sawchuk is still considered the greatest goaltender of all-time. He was named to the Hockey Hall of Fame in 1970, had his sweater number retired by Detroit in 1994, and was named one of the Top 100 NHLers of all-time in 2017. His monumental achievements in the game are all the more remarkable considering they still impact people who never had the opportunity to see him play live. He might have even set more records, had he not died tragically following a scuffle with teammate Ron Stewart in 1970. Still, whenever people talk of the greatest players of all-time, one name that is sure to be on everyone’s lips is the great Galician Terry Sawchuk. Or, as his teammates were fond of calling him, simply “The Uke”.
 
-- Lee Reaney
 
 
"Юкі" - легенда хокею 
 
Львів збирається подавати заявку на участь у зимових Олімпійських іграх 2030 року. Ані великого хокею, ані великих хокеїстів чи своїх хокейних полів у нашому місті поки що немає, але в історію хокею таки увійшли декілька українців. Найзнаменитішим з них був Террі Савчук на прізвисько "Юкі". Також всім відомі такі імена гравців НХЛ як от Джонні Буцик, Майк Боссі чи Уейн Грецкі. Їх об’єднує те, що всі вони народились в українських сім’ях, які виїхали до Канади як емігранти і знайшли своє покликання власне в хокеї.
 
Вирости українцем в Канаді
 
Террі Савчук народився в українській сім’ї в канадському місті Вінніпег – де буває так холодно, що його часом називають "канадським Сибіром". Якби в Канаді були гулаги, то, цілком певно, вони б знаходились саме в цих краях. І саме радянські гулаги були однією з причин, що багато українців втікали з "більшовицького раю"; багато з них після поневірянь потрапили до Канади, серед них і батько Террі - Луї Савчук. Луї емігрував з Галичини до Канади, одружився з Анною, українською іммігранткою другого покоління, і оселився в робітничому кварталі Вінніпегу. У подружжя було п’ятеро дітей, серед яких Террі був третім. Його старший брат Майк навчив Террі грати в хокей, а доля зробила його воротарем. Він виріс, розмовляючи українською, їв українську їжу та пристосовувався до труднощів життя робітничого класу в українській дільниці в "канадському Сибіру".
 
Становлення легенди
 
Коли старший брат Майк, який навчив Террі, як бути воротарем, трагічно помер від серцевого нападу у віці 17 років, Террі вирішив піти його шляхом і зберігав воротарські обладунки брата все життя. В хокей він грав узимку а в літі займався бейсболом. На одному з таких матчів його помітив тренер команди "Детройт Червоні крила" – однієї з шести професійних хокейних команд того часу – і підписав Савчука на юніорський контакт, коли йому було лише 14 років. Це було доленосне рішення. В епоху, коли лише шість голкіперів у світі грали професійно, а внесені до Залу слави гравці, як от Жак Плант, Гамп Ворслі та ще один українець Джонні Боуер, виступали в другорядних лігах, наш "Юкі" виступив у матчах вищої ліги, маючи лише у 17 років. У перші п’ять років він був просто неперевершеним, здобувши разом зі своїми командами три кубки Стенлі, трофей "Новачка року" та три "Трофеї Везіна" і звання найкращого воротаря ліги. Він був зіркою у кожному з цих сезонів, він встановив рекорди, які ще ніхто не побив, включаючи показник менше 2 пропущених голів у середньому за гру в сезоні та рекорд 8-0 у плей-оф 1952 року, який включав чотири "сухі" матчі, показник 0,977 відбитих шайб, і не пропустив жодної шайби в домашніх матчах у цілому плей-оф. Це саме він запровадив традиційну сьогодні стійку воротаря на зігнутих ногах, завдяки якій можна було бачити шайбу через ноги гравців.
 
"Юкі" на великому екрані
 
Якщо ви хочете дізнатись більше про Террі Савчука, радимо ознайомитись з біографічним спортивним фільмом 2019 року "Воротар" або з документальним фільмом про легенди українського хокею українського режисера Володимира Мули під назвою "Юкі" (незабаром).
 
Тяжка доля воротаря 
 
У ті часи хокейна команда мала лише одного воротаря, який мусив грати, незважаючи на травми. Воротарі грали тоді без маски і якщо шайба, пущена з величезною швидкістю, розсікала обличчя, команді давали 10 хвилин, щоб зашити йому рану. Лише на обличчі Савчук мав за всю свою хокейну кар’єру понад 250 швів, в тому числі три на очному яблуці (!), втрату 70% працездатності правої руки, з ліктя якої було вилучено 60 уламків, пробита легеня, зруйнований диск хребта, два переломи носа, переломи ступні, закупорений кишківник, розірвані сухожилля кисті, інфекційний мононуклеоз та постійна загроза нервового зриву. Ніщо не могло стати на заваді нашому "Юкі" - він просто втік з лікарні 1964 року і таки виступив за "Чикаго Блекхоукс" у матчі плей-офф. Коли він заверши свою хокейну кар’єру, Савчук мав за собою купу воротарських рекордів, серед яких, зокрема, найбільша кількість перемог команди та "сухих" матчів. Його рекорд перемог команди протримався 30 років, а рекорд "сухих" матчів ще довше - 39 років, і його подолав лише 2009 року Мартін Бродеур з Канади.
 
Найкращий воротар всіх часів 
 
Террі Савчук досі вважається найкращим хокейним воротарем усіх часів. Його ім’я було внесене до хокейного Залу Слави 1970 року, а його номер в команді Детройта після 1994 більше нікому не присвоювався, також він був названий одним зі 100 найкращих гравців НХЛ усіх часів 2017 року. Його спортивні досягнення були грандіозними і вони все ще мають впливають на інших гравців, які ніколи не бачили його гри в реальності. Він міг би встановити ще більше рекордів, якби трагічно не загинув після безглуздої сутички з товаришем по команді 1970 року (вину за яку він взяв на себе). І сьогодні, коли згадують найкращого хокейного воротаря усіх часів, звучить ім’я українця Террі Савчука, відомого на прізвисько "Юкі".